|
|
|
|
Вірші
Олексій Бик***Я годованець чорних ночей за вікном,Я не ліз нарожен і не пер напролом,Тільки слово як слово, струна як струна,Так якоговід мене вам треба рожна?Тільки хрипом блювотним, ночами безснуПросурмила сурма : на війну, на війну!Перекинулось небо та черезплече,Пригина до землі і пече, і пече.Зачаділа свіча - парафіновийрай,Світ поблід і зачах - поспішай, поспішай!Тріпотять на вітру полотнищазнамен...Хто устане з колін, той і буде спасен!Той і буде герой, хтополяже в снігу,Хто спіймає свинець у чоло, на бігу.Розірвіть ланцюги -може, стане снаги,А не стане снаги - переб'ють до ноги.Передушатьпівсонних, закутих, сліпих,Ми не люди для них, нас давити - негріх,Поженуть у Сибір, запроторять в тюрму...Я уперше, уперше послухавсурму!Я задмухав свічу і в кишеню поклавСто не складених рим, сто незроблених справ,Лиш короткий рядок повторив як рефрен:Хто устане з колін,той і буде спасен!***На дорозі доріг, що одвіку веде унікуди,Серед стоптаних трав і поезії битого щебнюХай відступлять усі -імператори і лизоблюди,Хай не слинять очей і не служать за мноюмолебню.На дорозі доріг, серед нападів і провокацій,Пересудів за очі ікаменів, кинутих в спину,Я не вірю в любов, що виходить з нічнихрестораційІ терпіти не можу, коли зневажають людину.На дорозі доріг нечатуйте на мене за рогом,Не нацьковуйте псів, що за мить розриваютьгорлянку,Не залазьте у душу, а просто залиште самогоІ подайте цю чашу - явип'ю її до останку.ОДНІЄЇ НОЧІВи думаєте, що я п'юалкоголь,Аби не думатиПро Вас?Ні. Я п'ю,Щоби стерилізувати своюдушуВід бактерій і вірусів,Занесених до неїВашимиБруднимируками.-------------------Дивіться на мене зверхньо,Ви ж знаєте собіціну....Мабуть, тому, що дотеперВже не разїїНазивали.-------------------Якось,Коли хто-небудьЗ численнихтвоїх кавалерів,В одному з багатьохШикарних та дорогих ресторанівЗпафосом голосно вигукнеДо кельнера:"Білого для дами!",Ти до болюзахочеш,Аби ці словаНапівжартома сказав я,Лежачи на підлозіІдаруючи тобіВірша.-------------------Одинангел, стоячи на Сьомомунебі і вертячи хвостом,Коли світ бувще дитиною семи днів віднародження,Сказав Отцю, грішний усвоїй гордині, щоАнгели летять з неба наземлю, і це символічно, бо помислиїхНизькі та приземлені, як і ті, коговони бережуть.А Отець відповів: відтакти будеш тим ангелом, що впаде, аби єдинийраз перелетіти зземлі нанебо. ***Відчинені вікна -протяг,Навшпиньки заходить осінь,Тихцем розплітає коси,Знімає нечутноодяг.Долоні кладе на плечі,Очима знаходить очі,Розпусні вустадівочіШепочуть слова старечі.Ми будемо знов коханці,Ми знали проце обоє,А я захворів тобоюІ, певно, помру уранціІ, певно, так будекраще,Ця осінь - проста повія,А ти - моя безнадіяІ вірші моїпропащі.Ти вічна моя потреба...Моя...І кривлю душею...У час, колибуду з нею,Я думатиму про тебе.***Очі до неба -Рік добігаєколо,П'є за здоров'яЗ хворими на проказу."Випий із нами!"...Сяду,лайдак, до столу...Зорі і людиГаснуть одного разу.ВулицікрутятьРуки старим деревам,Холод на шибціВибив татуювання,ЗаспанийпотягРушив до міста Лева,Шльондри й убивціВийшли наполювання....Гніт догорає,Кілька хвилин - і спати,В сниперелитиКожну окрему фразу,Вершник епохиСкорбно міняєлати......Зорі і людиГаснуть одного разу.***Це тількислова,Від яких починається тиша,Лиш пальці судомноЛамають об стілолівець -Безглуздий початок,Який означає кінець...Триматись вруках,А істерика буде пізніше.Даремні дзвінки -На секундузізнатись у тому,Ганебна утечаЛишає іще один шанс,Бухикаєсерце,Гримить, як старий диліжанс,І кожен акордПереходить в смертельнуутому....Це просто слова -Розірвати листок і спалити,Папір івіршіПодарують ще трохи тепла,Усе догорить,Перетліє і стане -зола,Ми будем - вітри,Одночасно убивці і діти.Це тількислова,Від яких починається тиша,Лиш пальці судомноЛамають об стілолівець -Безглуздий початок,Який означає кінець...Триматись вруках.А істерикаБуде пізніше.***Дощеві ніжні пальціскрипаляТоркнуть струну ледь чутно серед ночі.І стане сон як маревадівочі,І похитнеться стомлена земля.Осінні недописані листи...Навікнах тіні чорні, ніби грати,Шепоче ніч про щось - не розібрати...Додолуодяг. Тільки я і ти.***Я не знаюЙ боронь мене боже дізнатиськолись,Що чекає на нас,Як остання дограє касета...Ти цілуєш мене черезфільтрОднієї на двох сигарети,Ніби сонце і небо:Зустрілись - і зноврозійшлись.Може, в цьому є ми -Нестабільність як спосібжиття,Хрипкий голос пітьмиПребанальні нашіптує речі,Гори слів не проте і не такТягарями калічать нам плечі,І вірші на папері - як жовтогазетнастаття.Може, в цьому є сенсІ надія на кращий фінал -Ми йдемо ійдемоВрізнобіч по одній паралелі,Партитура і вірші горять,На картинахпідмокли пастелі...Наше грішне життя -Одночасно театр івокзал.***Поворотним моментомБуло неуміння мовчати:Віддитинства велось -Із думками один на один,На одвічних стежкахПроростаєдурман і полинІ розпачливий птахРозбива свої крила об грати.Нетерпілось іти,Не терпілось залишити будні,Пальці пестилигриф,Заплітаючи струни в акорд,Перекошені тініПекельних оскаленихмордШепотіли на вухоСлова неживі та облудні.Гомонілидумки,Роз'їдала корозія спокій,У кишені - любов,У легенях - придушенийкрик......Розігнулись прути,Птах іще раз шарпнувся - ізник...Семафорила ніч,Заховавшись у далі стоокій.***За всігріхи отримано сповнаІ ніби всі оплачено рахунки...Акторів і статистів -за лаштунки,Я хочу, щоб лишилась ти одна.Дійти до крапки, вийти зарядок...Усі слова - бліді і недолугі,Крізь тіло - струм високоїнапруги,Спіраль життя закручує виток,І я ступаю знов наманівці,Я чую смак вже випитого трунку...Акторів і статистів - залаштунки,Лиш ти і я - при самому кінці.***Не навчившись дочасуІти в безкінечну дорогу(Через ріки - уплав,Перед тим попалившимости),Я зійду на узбіччя,І значить - не буде нічого,Далі йтимеш безмене,А без мене тобі не дійти.Тільки солі від слізБудуть довголягати на вії,Будуть ночі безсонніІ подумки будуть листи...Я піду вінший бік,Бо інакше не вмів і не вмію,А ітиму без тебе.А без тебе меніне дійти.***І знову ніч. Неспокій та печальУдвох собі мандруютьбитим шляхом,Квилить осіннє небо сірим птахом,Простягши до землі дощувуаль.Холодна пам'ять впала на чоло,Щемливить очі болемпотаємним,В моїй кімнаті - порожньо і темно,І щастя ніби зовсім небуло....І ніби зовсім не було мене.Спинити все. До ранку недожити....Дерева піднімають мокрі віти...Запівніч вітер стихне. Дощмине.***Так буває, колиНа конверт не наклеєна марка-Підсвідомих вагань роз'їдає одвічна іржа...Nota Bene для Вас:А читалиВи, пані, Ремарка,Де про нашу любовІ прогулянки лезом ножа?Ви незнали того,Ви ніколи нічого не знали -Ні думок, ні проблем,Від яких незаснеш уночі,Просто так, мимохідь,Ви до себе мене прикували,ПочепилизамокІ закинули в море ключі.Ви вдавали себе...Сподіваюсь, хочтрохи для мене...Ви писали себе -Я для Вас і струна, і мольберт...NotaBene для Вас:А читали Ви, пані, Верлена?Там про нашу любов,Але я вжезаклеїв конверт...***Котився світ - хитало і несло,І калатало обнебесні сфери...Усе життя - омана і химера,А ти - моє останнєремесло.Котився світ, тріщали ободи,Трухлява правда сипалась підноги,Не нами обиралися дороги,Та наші залишаються сліди.Котивсясвіт - кидало врізнобіч,А нас іще розкидало у часі,Ми знову залишились узапасіІ на узбіччі, та не в тому річ.Котився світ, а ми шукалинас,Ішли назустріч, як вовки по вітру,Писали день, звіряючи палітру,Доскону. Через вічність. Через час.***Найперший сніг постукав у вікно-Я знаю цей сигнал занадто добре,І сонце покотилося за обрій...Скажи"прощай", допий своє вино...Найперший сніг постукав у вікно.Півчутнийклац - і полум'я горить,Рвучка затяжка вгонить в ейфорію,Я не умів і досіне уміюПоцінувати цю останню мить...Півчутний клац - і полум'ягорить.А вікна посміхаються услід,Приблудний пес шаліє відморозу,У прісний світ - свої солоні сльози,І босими ногами - черезлід,А вікна посміхаються услід...Усе -на потім, може, буде час,Моясамотність - милість і прокляття...Іду собі, палю свої багаття.А ще -вірші, сьогодні - не про нас.Усе -на потім, може, будечас....***...А я собі живу одним-один,Годую стіни димом іпіснями,Без друзів, але поміж ворогами,Та іноді сміюся безпричин.За звичкою рахую кожен рік,Пишу до ранку кострубаті вірші,Ямаю все, я маю навіть більше -Іще одну цигарку і сірник.Я не стріляющастя на льоту,Саджу його за стіл почесним гостем,Ми п'єм за тих, хтозараз на погості,За ніч, холодну осінь і сльоту.В кишеню дує вітер зголови,Лягає карта кулею навиліт...Живу, допоки бачу нові сили,А потімне питай і не зови.Громадить небо хмари на дроти,Від холоду тремтитьна підвіконні,У строфи шаленіючі й безсонніВ пустому намаганніперейти,А я собі живу одним-один,Годую стіни димом і піснями,Бездрузів, але поміж ворогами,Та іноді сміюся без причин.***Пошлимені, Боже,Страждання у кожнім рядку,Пошли мені, Боже,На кожну струнупо печалі,Весь світ - на ножахУ шаленім кривавім запалі,А язаслабкий,Щоби цю переплисти ріку.Я більше не знаю,Якими стежкамиіти,Ця звихнута нічПереплутала вічні маршрути,Згадалось усе,Щохотів би навіки забути -І сум, і тривога,І спалені кимосьмости.Мов сон, до світанкуНечутно зійду нанівець,Ген котитьсямісяць,Мов колесо п'яте до воза...Мене не злякаютьНі втома, ні шлях,ні погрози......Пошли мені, Боже,Хреста і терновийвінець.***Бачиш - осінь летить додолу,То є істина, то євічність,Я ненавиджу як ніколиСивих вікон геометричність.І відболю судомить груди...Чуєш, птахи тривожать простір?Ми з тобою звичайнілюди,Цих доріг випадкові гості.Наша доля - життя і втрати,Мигортаємо дні і ночі...Знаєш, осінь - то наша мати,Золота і такапророча.***Вплітаю день у мареві думокВ зимових рим холоднупоетичність,Замерзлі вікна пророкують вічність,Хоч до весни, здається,тільки крок.Січневий вітер кучерявить сніг,Мов дихає зимовимодкровенням,А я хворію на сліпе натхнення,Овите павутиноюдоріг....На небі зорі зплетені в хрести,Сніги, мов коні, рвутьвуздечку вітру...Чиїсь сліди - зимові кіно титри -Нагадують мені, що часіти...І я іду.***Знаю все напередІ міняти ніщо незбираюся,Не дійти тридцяти -Так занадто багато спокус,І своїм, ічужимЯ прощаю усе. Я не каюся,Не приймаю олжіІ не мщуся за жоденукус.Най все буде як є,Як було або мусило статися,Хто знайшов щошукав -Замісь мене допише рядок,Я прощаю усе.Я лиш тільки невміюПрощатися,Залишаючи тутКожен день, кожну мить, коженкрок.***Недописано сотні віршів,Недороблено тисячі справ,Будепісеньці новий мотив -Світ ловив мене, та не спіймав.За спиноюлишилось життя,Ніби ранок, що був - і пішов,До старого немавороття,Світ шукав мене, та не знайшов.Ілюзорна вага почуттів -Якданина одвічній війні,Всі вмирають, а я - й поготів,Світ любив мене, яйого - ні.***Стриножені ночіНа захід безтямно хрестилися,Насьомому небі хтось плакав,Від слізСолоніли вітри,В передсмертнійагоніїМи за життя зачепилися,Послали усіхІ полегшено вийшли зігри.А ранок старенькийЗфальшивлено тренькав гітарою,Ховався собіза фіранку,НемовЗа куліс оксамит,Ми сіли в ковчегЯк водилось міжіншими -Парою,На тисячу літ...Милий Боже... На тисячуліт!Кохання заходилось реготомВід безтурботності,Пісок шарудів підногами секундУ клепсидрі епох,Смертельна утомаОд вічних проблем ісамотностіУпала на плечі,Віднині -Єдина на двох.І хтосьнавздогін -Вже коли ми були поза гранями -Сказав з гіркотою угорліКоротке і тихе"Щасти!",Хитнулося небо,Зірвалось сльозамиостанніми,Розмило сліди,Щоб нікому довік не знайти.***У звукпереходить печальЯк ніч переходить у ранок...Зіграти іще наостанокІрушити мовчки удаль.Мінорні акорди - дощамЛишити, як фото назгадку......Коли обираєш загадку,То завжди лишаєшсясам.***В тюрму кишень ховаю руки,Сліди у сніг - немовпечатки,Дерева стогнуть від розпуки...Дограй акорд, почниспочатку.Знайти себе - замало часу,Не вір ніколи і нікому,Вдягаютьвії, як кірасуЧужих очей різьблені коми.Не помились бодай востаннє-У теоремі інші сталі,Вуста закуті у мовчання...Дограйакорд,Ходімо далі...***Червоним виномЗапиваю невимовнийщем,Покірна зимаПіддається весняній нарузі,Відтак не сніжить-Навскоси поливає дощемЦе місто дурнихІ давно не потрібнихілюзій.Відтак не мовчи -Кілька слів, щоб усе - по місцях,Я зовсімспокійний,Я просто весь час у напрузі,Все ясно як день,Що до часузгорів і зачахВогнями дурнихІ давно не потрібних ілюзій.Не требажаліти,Бо я не приймаю жалю,Закреслим усе,Розірвем і залишимось-Друзі,Ніяких боргів,Що приходять зі словом "люблю",НіякихдурнихІ давно не потрібних ілюзій.***Тихо напророчуЩо собізахочу,Та й по всім,Бути чи не бути,Все життя -отрута,Чорний дим.Жити чи не жити -Сонечко і квітиНе длянас,Не дійти ніколи -Світ іде по колуКожен раз.ДатиобіцянкуЗнову до світанкуНе заснуть,Думати, чекати,Знати і незнатиВ чому суть.На шляху в нікудиЩо було, що буде -Всеодно,Вітер ще голосить,А мені вже досить -Йду на дно.***Недля слів, не для слізУ чужий зазираємо світ очей,Все шукаєм вогнюНапогибель собі і комусь,Зачекай, - я зберусь,А тоді розкажи мені,світоче,Не про те, чи піду,А про те, чи іще повернусь.Я ж піду всеодно,Як би міцно мене не прив'язано,Обірву ланцюги,За плечима майнеповорот,Напівслові затнусь -Всі потрібні слова мною сказано,Розчинюсьу пітьміОднією з незіграних нот.***Ой не треба, не тамуйМоюспрагу та водицею,Що нам кроків знати лік,Коли шлях - при кінці,Тількиоберни менеПтахою синицеюІ нечутно затаїУ своїй руці.Лиш допершої зоріНе дістатися тверезими,Любі гості на поріг -За халявоюніж,Над дорогою хрестиСоснами, березами,Порозіпнуті на нихВсе одніі ті ж.Сорок років навпрошкиМіж розритими могилами,Мертві соромуне ймуть,Тільки лиш за живих,Що за все своє життяТак і не любилими,Зарахують янголиЯк смертельний гріх.Скільки б не топтатиряст,А все ніженьками босими,Як тут правду віднайтиСеред сотеньдилем...За усі свої словаРозплатися косамиІ навіки залишисьВ небіжуравлем.***В хвилі сюрреалізмуТонуть мотиви часу,МузикуперевтіленьЧую у кожній ноті,Час безтілесності - осінь,Намальована встилі Пікассо,З нашими іменамиІ датою на звороті.***Чорнукаву, немов сієсту,Хай зі мною розділить морок,Тет-а-тет з сигаретою"Весту",Тільки двадцять, а вже як сорок.Кожен день - ніби той, щовчора,Кожен друг - ніби той, що ворог,Все спинилось, і значить -скоро...На долонях лиш пил порох.За плечима пожеж заграва,Біс іангел плюють додолу,Смерть - утеча, життя - облава,Інших дій не булоніколи.Відчиняю дверцята кліті,Рву із пляшки зубами корок,Всінадії давно убиті:Тільки двадцять,а вже як сорок.***Каменем,каменемЗбили крило мені,Каменем, каменем,Зранений, падаю,Стрілкигодинника -Сонячні промені -Тішаться тишею,Тішаться зрадою,ой...Все завертілосяЗ ніг та на голову,Чортове колесоТільки-носходило,Випекло грудиМіддю і оловом,Серце шукало,Та не знаходило,ой...Чи зачерпнулосяВ пригоршню літечко,Чи загубилосяВ маревіосені,Та перетерласяШовкова ниточка -Міст від життяДо небесноїпросині, ой...... Кліпнуло сонечкоХмари повікою,Мов підморгнуло-Значить, пора мені,ПерехрестилоПіснею дикою,Кинуло гетьТа нагострі на камені,ой...***Я ненавиджу ВасЧерез те, що без Вас-ні на крок,Я ненавиджу ВасЧерез те, що не можу забути,Ви мійБог,Ви печаль,Ви натиснутий раптом курок,З Ваших вуст яупершеНапився гіркої отрути.Я люблю ворогівЗа їх ненависть не дляслівця,Я люблю ворогівЧерез те, що вони не залишать, -Ви підете замить,А вони доведуть до кінцяІ якщо обірвусь -Все, що я не устигну -допишутьЯ ненавиджу Вас,Хоч і знаю, що Вам все одно,А залишити Вас-Надто просто, щоб потім забути...Я - усього лиш тінь,Я - лиш кадр ізнімого кіно,Я - сполоханий звір,Що напивсягіркоїОтрути.***ОсіньЗабрязкала ключами -Вона прийшла занами,Збирайся і пішли,СльозиТепер не допоможуть,Лиш тількирозтривожать,Не плач і не моли.ЗавтраМи знов побачим небоЗаінших і за себе,Але в останній раз.Знаєш,Вмирати требавміти,Вмирати і радіти,Без пафосу й прикрас.ДовгоТьмяніло нашеліто,Наївні, наче діти,Ми йшли не знать куди,Може,Як нас уже небуде,Шукатимуть усюдиСлідочки і сліди.ІншіПроспляться досвітанку,Пограють у мовчанку,Забудуть про усе,ВітерПовіє протиночі,Закриє нові очіІ подих віднесе.***Ну що тобі акорди іслова?Ну що тобі обійми і цілунки?...Вдягаю найміцніші обладункиіснігом облітає голова...Не оскверни думок ім'ям моїм,Не оскверни очейслізьми за мною,Побудь хоч раз холодною і злою,А я собі перегорю надим...***Ось і все,Враз по колу пішлиПаровози дурногожиття,ПронесеМимо рим, мимо стоп,Мимо кожного новогослова,Перейти,Перейти б цю межу,Перед тим, як іти в небуття...Я іти...Поміж нами - слова,Але всеПочинається знову.НаплечеСяде пташка думокІ спитає про те, що болить,Припече,Обізвемене блазнемІ плюнеЗ відразою в очі,Як тавроНа розпалениймозокУпала небесна блакитьІ пероЩось веде на паперіІвсеЗупинитись не хоче.Та нехай -Все минає колисьІ напевноослабне рука,Шлях у райТорували копита,Бо такПовелосьспоконвіку,Я і ти...Наша пісня страшна,Наша правда до болюгірка...Перейти...Ти пішла за межу,Я на нійЗалишився,каліка...***Ще один шрамЧи іще одна латка на серце...Кажуть,що то все -Прикраса для чоловіків...Тільки б не витеклоКровоньки повневідерце,Тільки б той шрамНе нагадував і не болів.Справжнього болю-Того, що із зовні, - не страшно,Різати вениЧи просто стрибати звікна...Лиш би не плакало,Лиш би не вило протяжноСерце дурне,зашрамоване,Ніби - війна.Шрами на тілі -Ознака непевнихвікторій,Схоже на орден -Навіщо такі ордена?Ще одиншрам...Приготуйте мені крематорій -Серце моєЗашрамоване,Ніби -війна.***Я вже не думаю про те,Що перейшло і відболіло,Зимамоє стогрішне тілоХолодним снігом замете.Не до душі, не доладуУсе, що думаю і бачу,Когось втрачаю - та не плачу,Чогось шукаю -не знайду.І до сих пір не знаю сам.Чого від мене хочутьлюди...Ходжу собі в усі усюди,Полюю правду по слідам.***Усежиття - дешевий трюк,Усе життя - короткий глюк,Усе життя - відкритийлюк,Дивись під ноги,А я не вірю в міражіІ переродження душі,І, якмашина в гаражі,Люблю дороги.Я не ламав об землю крил,Я не боявсяситих рил,Я не просив у Бога сил,А тільки слова,Твої неторканіслідиСакральним символом бідиУсе вели мене сюди,Як пса налови.Мені плювати на людей,.В чиїх словах тече єлей,Я маю тисячіідейПро власне небо,Я зазираю в грані призмІ кожен свійнеологізмЧи то уверх, чи то униз,А шлю до тебе.***Чомусь незнаю до пуття,Чого іще чекаю нині,Лише сполохане життяФальшивить зновпісні осінні.Під ноги стежки - все не ті,У серце очі - не доскону,Мої месії - не святіІ не годяться на ікону.Усе не так, як улюдей,Свіча горить - стікає кров'ю,В молитвах зболених ночей -Моєрозхристане безмов'я.***Я самОдурю себе знову ізнову,ЗнайдуСто причин і підстав для депресій,З усіхНе покине менетільки слово -Мій боргНайнещаднішій із непрофесій.Я бмігОбирати дороги простіші,Без ямІ без засідок на повороті,Вона-Це пісні, нарожденні у тиші,Вона -Моя пам'ять із крові іплоті.ВонаОбривається дзвінко щоразу,Життям,Що уперше і разомвостаннє,Я їйПодарую найбільші образи,МоєНевзаємне дитячекохання.ТомуЯ готовий іти до останку,Один,Без супутників і безпроцесій,НестиГосподиню мою й полонянку,МоюНайнещаднішу ізнепрофесій.***Щоб змінити життя на краще,Треба вийти за межізвичок,Збити будні, не знати нащо,Ніби попіл допопільничок.Розгубити старі проблеми,Бути разом старим іюним,Перекреслити звичні схеми,Переплутати дощ і струни,Полетіти,мов камінь з пращі,Шугонути увись стрілою...Щоб змінити життя накраще,Треба стати самим собою.***Місяця житній буханецьДавнозачерствів і усох,Дихають в спину ночіДимом і перегаром,Праведник іубивцяГлушать вино удвох,Ніби ніхто не знає,Що станетьсянезабаром.Трохи апокаліптичноХмари спішать на схід,Вітер, -дешевий звабник -Мов одяг зриває листя,Пам'ять шепоче спогад,Спогадпро кожен слідСеред трамвайних колійСплячого передмістя.Нібиостанню кулюОсінь лишила намІ розпинає морокНа вуличнімперехресті...Хто підіймає погляд,Той розуміє сам:Зорі - неначеочіДревніх космічних бестій,А місяця житній буханецьДавно зачерствів іусох,Дихають в спину ночіДимом і перегаром,Праведник іубивцяДілять печаль на двох,Ніби ніхто не знає,Що станетьсянезабаром.***ЄвроПІ ЗДАлеку кивнемо:Нема чаСУ - КАліки йдуть,ІшаБЛЯ ДІда гострить лють,І майСТЕР ВАтри рве фонеми.СтроФА КОФейноїзабарвиЛамає страХ У Його день,ЯзиК УРВАвсь - анітелень,Куди не кинь -скоти і лярви.***Повних тисячу роківНе виходили з вітру і травми.Заховались від світуЗа мудрістю не для живих,НерозбавленимспиртомЛікували сердечні травмиІ сміялись над тими,Хто плакати смівчерез них.Довгих тисячу роківНаш дзиґар не лишала зозуля,Невилазило сонцеНа обрії нового дня,Ми тікали на північ,А у спину летіликулі,Від яких не врятуєІ щонайміцніша броня.Кожних тисячуроківПрокидались, бо час умирати,Відсортовані жертвиЕкспериментальнихутіх,Примусово щасливі,Записані в дегенерати,З посивілим волоссям-Ціною за сльози і сміх.***На майбутнє затямтеЦю просту ібанальну сентенцію,Запишіть у блокнотЧи вкарбуйте у пам'ять ідосвід:Це життя - не із тих,Що за так роздають індульгенції,За помилки- платіть,Хоч ціна ще не вказана досі.Хай за вами ніколиВаші ночіне йдуть кредиторами,Повертайте боргиІ рахунки оплачуйте вповні.Нежалкуйте. Не ждіть.Свою совість не мучте докорами.Всі помилки -відносні,А ціни, до того ж,умовні.***Калатало серденько вгруди,Ніби в бубон рука музики,Йшли нізвідки і у нікудиЧерез гори ічерез ріки.Веселилися до світанку,Заливали печаль і тугу,Кулюбачили за коханку,А руків'я ножа - за друга.Роздавали любовзадарма,Продавали за безцінь вроду,Нарікали на світ і кармуІ ковталивино як воду,А на ранок платили вдвоє,А на ранок ставалогірше,Тихо плакали за собоюІ плели поминальні вірші.Підіймалися тана ноги,Піддавали гріхи на плечі,Від скорботи і від тривогиЗачиналипісні лелечі...Калатало серденько в груди,Ніби в бубон рукамузики,Йшли нізвідки і у нікудиЧерез гори і черезріки...***Коли ти йшов кладовищемПізньої ночі,З могили вилізкістяк,Струсив землю і черв'яківІ сказав тобі,Що він АнгелБожий,Посланий забрати тебе на небоЖивцем.Ти запитав у нього,Чомувін плутає небо і землюІ чи бувають Ангели кістяками.А він відповів,Щодурні люди,Не знаючи того,Ходять небом догори ногами,А дивлятьсяуниз,Вважаючи самозакохано,Що знають точно,Денебо.***Палало сонце...Ой чи не сон це?ЗахриплийвітерАрмагеддонуУпав на віки,Закрив навіки...Живи як знаєш,Авсе до скону.Пекло як пекло,Жило як жито,Каміння грудиДавилигруди,Усохла ЛетаВ останнє літо...Ой що ж це буде?Ой що ж цебуде?...Один апостолУстав з-за столу,Сказав скаженим:"Бувайтез миром..."Вдягнув лахміття,Узув постоли,Пішов в кайданахЗакомандиром.А другий відав,А другий бачив,А другий другуУ спинупіє,Своє голоднеЖиття собаче -Як ворін кряче -Жене у шию.Владу з собоюНайвищу владуЗмінять гітаріНа лад і струни,ЧужимпорадамДавати раду -Це примхи доліАбо фортуни....СльозамигорюНе допоможеш -Горю, мов порох,Лечу золою,Копаю яму-Останнє ложе......Востаннє, може,Живу тобою.***Попервахбуде важко...Я знаю, що буде важко...Мозаїчними скельцямиДробитьсясвіт на теми...І стріляє у скронюНова відкоркована пляшка,Крізь завалидумокНа папір вилізають проблеми.Попервах буде гірко...Я знаю щобуде гірко...Лихоманить сюжети,Паралічем хворі строфи,Під спиною -метал,І на ногу прив'язана бірка...Замовляли Едем,А натомість усім -по Голгофі.Попервах буде всяк...Попервах буде TABULARASA,Перехрещені лініїЧерез усю сторінку,Непоставлена кома -Якзайва банальна прикраса,Цифри дати в кутку -Переможцями упоєдинку.***Віддаю себе зновНа поталу шаленим тривогам,Снизгоріли ущент,Вітер небом розвіяв золу,Ненавидячи день,Що чатує намене за рогом,Наче в сад ГетсиманськийСтупаю в досвітнюімлу.Недовершеність слівТисне горло і давить на плечі,ПерекошенідніСплять на рамах віконних картин,Місто марить дощем,Грізно суплячиброви старечі...Ні стежок, ні доріг.Я залишився зновуодин.***Я буду починати все з кінця,Мені ніколи не бувалогірше,Я знаю, що мені не до лицяНі мої крила, ні пісні, нівірші.На кожного із нас - своя тюрма,Свої Іуди і своїПілати...Людина від народження німа,Я хочу розучитисямовчати!Перегризу ланців тугу петлю,Із вуст своїх зірву мовчанняпута,Я ні об чім нікого не молю,Мене вже не зламати. Незігнути.!Звихнусь, завию вовком, закричу,Ковтну повітря і зіпнусь наноги,Навік зречуся болю і плачуНа перехрестях нової дороги,Я вийдуза околиці світівОдним-один, хитаючись з утоми,Я ні об чім нікого непросив,Тим більше не проситиму потому...Я буду починати все зкінця,Мені ніколи не бувало гірше,Я знаю, що мені не до лицяНі моїкрила, ні пісні, ні вірші.***Цієї ночі знову не до сну -Фатальнийвік збирає данину,Пливуть водою спалені мости...Тепер не ми, а просто "я"і "ти".Від завтра оголосимо війну,Обпалені уламки - на труну,Іпоодинці спробуєм піти,Сп'янілі від своєї правоти,Плекати гордість будемодурнуІ, потайки жаліючись винуНа те, чого віднині не знайти,Горітимему ватрі самоти,Складем на інших кару і винуУ тому, що сьогодні не досну.***Вам любити когось -Лиш дурною здається забавою,Ви вжезнаєте досить,Щоб бути у долі у фаворі,Я у Ваших очахЯк у морібуремному плаваю,Ви несете на грудяхТабличку із написом"STRAWBERRY".Вам завжди все одно,Ваші плечі не гнуться відпомислів,Розум Ваш роз'їдаАлергія до аналітичності,Ви одна ізактивнихЛюбительок вуличних промислівІз талантом плестиНедоречності інелогічності.Заберіть свої рукиЗ мойого штурвальногоколеса,Заберіть свої мапи -Я більше не йду у фарватері,Хай ніколи вжиттіНе почую я Вашого голосу,Через те, що теперЯ на полюсі, Ви - наекваторі.***Ой не плачте - я іще живий,Не вдавайте болю іскорботи,Я іще дійду до поворотуНа дорозі втрат і безнадій.Я нехочу милості від вас,І не хочу вашого спасіння,Поповзу - зубами закаміння,Новий крок долаючи щораз.Не лякайте карами мене,Бо менетепер не налякати -Я вже знаю все, що маю знатиПро священне, вічне іземне.Не таю злоби і не кляну,Може, час і люди нас розсудять...Яприйму усе, що тільки буде -Й цю дорогу, довгу і брудну....На дорозівтрат і безнадійЯ іще дійду до повороту,Не вдавайте болю і скорботи,Ойне плачте - я іще живий.***Як тіні, вічно падаю додолу,Лежу надні, пишу свої вірші,Вплітаю рими в жухлі спориші,Ковтаю день - таблеткувалідолу,А кожну ніч ховаю у душі.Пильную сни, як пес пильнуєбуду,Моя самотність - ігрище і храм,Усе прощаю чесним ворогам,Зриваюгеть обмани і полуду -Сьогодні самІ завтра буду сам.***Усеверталось на круги своя,Скрипіла вісь земна на поворотіІ осінь у фальшивійпозолотіМолилась за убивцю й палія.А я палив усе, що відбуло,І нежалів, бо буде так, як буде,Вогнені рими розривали грудиТа чадний димспинався на крило.Засіки днів, заповнені ущерть,Тріщали і розходилисяшвами,Усе, що недописано ночами -Зривалось і летіло шкереберть.ІВсесвіт майстрував мені хреста,Одягши зорі, ніби еполети......Удосвітаприставили багнети.Чекала вічність - мертва і пуста.***Ти і я - миобоєСтаранно уникаємоБудь-якихРозмов і спогадівПро те, що було міжнами,Щоб випадковоНе стати ізновЩасливими.***Я Васпридумав так, як захотів...Німа самотність гупала у скроні,Стискалися увідчаї долоні,Гойдалися околиці світів...І сипалися зорі начоло,Реальність переходила в оману...Я не настав...Я так і ненастану,Бо Вас нема й ніколи не було.Я Вас собі придумав простотак...Кому яке тепер до того діло?Я Вас люблю. А Ви мене - любили.ЯВас - до смерті, Ви мене - ніяк.***Лиш ангелиплачуть Над нами з тобою,Нічого небачу В овалі петлі,Останнігерої Постали до бою,Веснапричаїлась На самім краєчкуземлі.Зализую рани Вчорашньогонеба,Відхаркую вірші Холодні ізлі...Нікого не треба, Нічого не треба-Весна обірвалась На самім краєчкуземлі.А пам'ять глузує, І значитьми квити,Між літер прокрались Глухіскрипалі......Зуміти забути - Зумітипростити...Самотньо і тихо На самімкраєчку землі. REVOLUTIONBLUESОстання осінь,Фальшивлять мої ноти,Зриваю голос,Немовпожовкле листя,І душу - навстіжДля кожної сволоти...НедобрілюдиНесуть недобрі вісті.У місті зимно,У місті б'ютьтривогу,Б'ють по цимбаламЗа непрограмні вчинки,А Бог все бачить,Ами усі під Богом,А будем з Богом,Як відіб'ють печінки.Вітри осінні-Фрегати паперові,І тої втіхи -Лиш те, що руки чисті...Словамипісні,Забитої до крові,Зриваю голос,Немов пожовклелистя.***Я так боюсь відчинених дверей...Я так боюсьдивитися у очі...Я так боюсь не пережити ночіІ загубити віру улюдей.Я так боюсь не пам'ятати снів,Боюсь, коли життя не маєзмістуІ на папері порожньо і чисто...Я так боюсь, щоянедолюбив.***Я знаю,Що своїми словами,Які сталипричиноюНашого з тобою безладу,Я вбив себе.А ти тут ні до чого,Бобула лишеньЗнаряддямМого самогубства.***Я розгублю усутінкахУсі слова, мої слова,Перемовчу і виплачуУсі пісні, моїпісні,Кому одвіку стелетьсяПід ноги стежечка крива -Лиш той зазнаєрадості,Що ще сьогодні на коні.Я розв'яжу у сутінкахВсі вузликизаплутані,Шарпнуться пси моїх думок,Неначе з цепу спущені,Хто лічитькроками життя,Того гріхи спокутані,А хто доходить до кінця -Тому іще йвідпущені.Я розбуджу у сутінкахВсі сумніви непрошені,Умию очізаспаніУсім вітрам, моїм вітрам...Дороги непорушені,ДорогизапорошеніАж ген ведуть за небокрай -Пора і нам, пора і нам....Ярозгублю у сутінкахУсі слова, мої слова,Перемовчу і виплачуУсі пісні,мої пісні,Кому одвіку стелетьсяПід ноги стежечка крива -Лиш той зазнаєрадості,Що ще сьогодні на коні.***Одинскульптор спускається в гранітнийкар'єр, знаходитькамінь і робить красу.Одинчиновник прокидаєтьсявранці, чиститьзуби і думає про наступнусходинку своєї кар'єрної драбини....Укожного свої кар'єри.***Це місто, депам'ять про щастяБеруть напрокат,Летючий ГолландецьДрейфує собі попідземці,Виходять на площіПеревертні та іноземці,А вранішнєсонцеСідає на свій самокат.Це місто -Дилема останньої кулі йпетлі,Фатальних розлукІ напіввипадкових побачень,Ні краплі води-Тут ніхто і ніколи не плаче,А стежки на небоЛягають по грішнійземлі.Це місто - наркотик,Хворобою вражена кров,Всесвітнійпотоп,Де ковчег відпливає без Ноя,Це місто - міраж,Це абсурд і тяжкапараноя,Це місто - найперша ненависть,Остання любов...***Янічого,Нічого,Нічого у Вас не прошу,Ви потрібні мені,ЯкпотрібенВітрилові вітер,З Вами я -Вже не я,А без Вас -Починаюсивіти,Тільки серце,Як каміньУ лівій кишені ношу.Я давно вженічого,Нічого не знаю про сон,Це вже більш, ніж любов,Ви - моянайшкідливішаЗвичка:Завжди хочеш іще,Хоч заповненавщертьПопільничка......Залишаю печаль,Як останній
|
|
|
|
