Люди зі страху ... і, одразу забувши все, усміхнувся... Мені булотак легко, ніби з плечей звалилася Говерла1.1Гора в Карпатах.— Гм-м...— збиралася з гадками Левадиха. Перекинула сніпок квасолиння, поправиламакітру між коліньми.— Полощешся, мов ласиця. Отак у мого Антона було: я забудусяпід куделею, аж гульк — гейби нема чоловіка в хаті. А він у кутику над цеберкою.«У життя тисячі нагод витравити з людини впевненість,— п...
