Биография и жизненный путь Йогансен Майк

Майк Йогансен (1896-1937)
Йогансен Майк (Михайло) Гервасійович народився 16(28) жовтня 1895 року в м. Харкові у сім'ї вчителя німецької мови, вихідця зЛатвії (в окремих матеріалах є вказівка на його шведське чи норвезьке походження).Навчався Майк у класичній російській гімназії. На час закінчення Харківськогоуніверситету (1917) він знав старогрецьку й латину, вільно володів англійською,німецькою, італійською, іспанською та французькою, знав скандинавські таслов'янські мови. Як казали сучасники, "з Майка був чортівськи здібний лінгвіст",але так само легко сприймав технічні знання. Майк Йогансен мав енциклопедичнуосвіту, захоплювався різними видами спорту.
Під враженням від трагічнихкатаклізмів громадянської війни, передусім кривавих розправ Муравйова таденікінців у Києві, Йогансен "поклав різку лінію у світогляді і пристав домарксівського. Тоді ж почав писати вірші українською мовою - раніше писавруською".
Про себе, як українського поета, М. Йогансен заявив 1921 рокупублікаціями в журналі "Шляхи мистецтва", збірнику "Жовтень". Того ж року вийшла ійого перша поетична книга - "Д'горі". Він зближується з В. Елланом, М. Хвильовим,П. Тичиною, В. Сосюрою та іншими харківськими письменниками. Разом з ними пишеперші Маніфести "української пролетарської літератури", видає альманахи, засновуєпершу організацію українських пролетарських письменників "Гарт" (1922).
У 1925р. Йогансен стає одним із засновників ВАПЛІТЕ, згодом - очолює так звану "ГрупуА", що склалася з літераторів, які відійшли від ВАПЛІТЕ. З його ініціативиз'явився журнал-альманах "Літературний ярмарок", а дещо пізніше - "Універсальнийжурнал", про який М. Хвильовий з властивим йому сарказмом відгукувався: "Рожденныйползать летать не может". Пізніше Йогансен став членом Спілки радянськихписьменників України.
За сімнадцять років творчої діяльності видав вісім книгвіршів, десять книг прози (з них п'ять - книги нарисів), чотири дитячі та дві -літературознавчі. Проте зі всього створеного головним вважав поетичний доробок. Нап'ятнадцятому році творчої діяльності видав підсумкову книжку віршів, хоча своюпоетичну програму не вважав вичерпаною.
На початку творчого шляху молодомупоету був властивий мотив мрійних "островів хмар", який О. Білецький називає"запізнілим романтизмом". Проте бурхлива доба швидко "перемагнітила" М. Йогансена.Сповнений сподівань на національне й соціальне оновлення поет видає збірку"Д'горі" (1921), в одному з розділів якої - "Скоро forte" поетичними засобамивідтворив епоху революції та громадянської війни, яку бачив у високих героїчнихтонах. З великою тривогою придивлявся М. Йогансен до тих непримиренноконфронтаційних тенденцій, які трагічно розколювали народи, втягували їх у вирбратовбивчої війни.
Звертаючись до фольклорних джерел, М. Йогансенпереосмислює їх у світлі ренесансних ідей. (зб. "Кроковеє коло", 1923). Поетичназбірка "Ясен" (1929), що з'явилася після книжок "Революція" (1923) та "Доробок"(1924), виявила нову якість творчих пошуків М. Йогансена: від стихійноїреволюційності молодого українського інтелігента раннього періоду творчостіписьменник еволюціонізує у напрямку "романтика чистого слова". Еволюція поета тайого ліричного героя йшла лінією романтизації щоденної, живої, суперечливоїдійсності, що по-своєму утверджувала "романтику буднів".
Будучи одним ізадептів створеної спільно з О. Слісаренком та Ю. Смоличем "Техно-мистецької групи"А", Майк Йогансен, проте, і в поезії, і в прозі зберігав творчу індивідуальність.Часто вдавався до експериментів: поєднував прозу і поезію в одному творі. Полюблявмістифікацію.
У післямові до "Подорожі ученого доктора Леонардо" він,перепросивши читачів, пояснює навіщо написано твір: "Ніде не написано, що автор улітературному творі зобов'язався водити живих людей по декоративних пейзажах. Вінможе спробувати навпаки водити декоративних людей по живих і соковитихкраєвидах".
Пізньому періодові творчості М.Йогансена властиве звернення досюжетного вірша, балад, віршованих оповідань, нарису. Він покладає великі надії напрозу, розглядає роботу в поезії як "юнацьку спробу", вважаючи лірику"недовговічною та ефемерною", мріє написати "велике полотно" про "Харків, проіндустріальне оновлення" велетенського міста.
18 серпня 1937 року письменникабуло заарештовано у його харківській квартирі по вулиці Червоних письменників, 5.На допитах Йогансен поводився з властивою йому гідністю: не запобігав передслідчим Замковим, не "топив" побратимів по перу, не приховував своїх політичнихпоглядів. "В бесідах з Епіком, Вражливим я говорив, що Остап Вишня - ніякий нетерорист, - свідчив він на допиті 16 жовтня 1937 року. - Що саджають людейбезвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатомрозгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади".
24 жовтня 1937р. Йогансену було пред'явлено обвинувачувальний висновок, підготованийоперуповноваженим харківського УНКВС Половецьким і затверджений заступникомначальника управління Рейхманалом, в якому зазначалося, що Йогансен з 1932 р. бувучасником антирадянської націоналістичної організації, яка ставила своєю метоюповалення Радянської влади методами терору й збройного повстання, завербувавчотири особи для участі в повстанні, погодився особисто взяти участь у виконаннітеракції проти керівників компартії і радянського уряду. Розглянувши на закритомузасіданні 26 жовтня 1937 року судово-слідчу справу М. Йогансена, Військова КолегіяВерховного Суду СРСР винесла вирок:
"Йогансена М.Г. засудити до вищої мірикримінального покарання - розстрілу з конфіскацією всього майна, що належить йомуособисто. Вирок остаточний і на підставі Постанови ЦВК СРСР від 4 грудня 1934 рокупідлягає негайному виконанню".
27 жовтня 1937 року Йогансена було розстріляноу Києві.
Твори: Поезії (К., 1989).

Отзывы

Оставить отзыв