Раз я малим колись тікав,
Побила мачуха сердита.
По полю мокрому блукав
І від дощу ховався вжиті.
З десяти років Андрій пішов заробляти на хліб. Батько віддав його за 20крб. на 4 роки працювати наймитом у крамаря. В згаданому вже вірші поетписав:
Я виріс в наймах,
Мов не знав
Ніколи батьківського дому,
Ідаром хліба не давав
І ніхто ніде мені малому.
В 17 років Аядрій потрапивна пароплав у Херсоні, звідси до Одеси. Працював кочегаром на океанськихпароплавах, і там, далеко від рідних берегів, став писати вірші українською мовою.Капітан пароплава Л. І. Гаврилов помітив обдарованого юнака і познайомив його здіячами культури Одеси. Вони допомогли Андрію Михайловичу влаштуватися на роботу взалізничне депо, одержати освіту.
Склавши іспит на звання вчителя, Бобенкопрацював педагогом. Друкуватися почав у 1883 році в альманасі М. Старицького"Рада". Згодом його твори з'явилися в журналі "Зоря" й петербурзькомусоціал-демократичному виданні "Вільна Україна". Як поет, формувався під впливом Т.Г. Шевченка Бобенко — один з перших поетів-робітників. Відомі його твори:"Бурлака", "Марні сльози", "Лірник", "Багата кутя".
В листопаді 1919 року,незадовго до смерті, Андрій Михайлович написав заповіт, у якому є такірядки:
Здається, скоро я покину
Все, що любив, для чого жив,
Сім 'ю,народ свій, Україну,
Все, чим на світі дорожив.
А вам, брати мої ідіти,
Даю маленький заповіт:
Шукайте всюди правди
світу,
Бо всвіті правда,
в правді світ.
У 1920 році Андрій Михайлович помер.
| Отзывы | Оставить отзыв |
