(1814 —1861)
Тарас Григорович Шевченконародився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородськогоповіту Київської губернії.
Його батьки, щобули кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта, незабаром переїхали досусіднього села Кирилівки.
1822р. батьковіддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати йписати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики. Читав він дещо й крімПсалтиря. У поезії “А. О. Козачковському” Шевченко згадував, як він школяремсписував у бур'янах у саморобний зошит вірші Сковороди та колядку “Три царіє содари”.
Після смерті у 1823р. матері і1825р. батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дякаБогорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть домалювання. Він мріяв “сделаться когда-нибудь хоть посредственным маляром” і впертошукав у навколишніх селах учителя малювання. Та після кількох невдалих спробповернувся до Кирилівки, де пас громадську череду і майже рік наймитував усвященика Григорія Кошиця.
Наприкінці 1828або на початку 1829р. Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталасяв спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта, ад'ютантові віленськоговійськового губернатора П. Енгельгардту. Восени 1829р. Шевченко супроводжує валкуз майном молодого пана до Вільно. У списку дворових його записано здатним “накомнатного живописца”.
Усе, що ми знаємопро дитину й підлітка Шевченка зі спогадів і його творів, малює нам характернезвичайний, натуру чутливу й вразливу на все добре й зле, мрійливу,самозаглиблену і водночас непокірливу, вольову і цілеспрямовану, яка незадовольняється тяжко здобутим у боротьбі за існування шматком хліба, а прагнечогось вищого. Це справді художня натура. Ці риси “незвичайності” хлопчика помітивще його батько. Помираючи, він казав родичам: “Синові Тарасу із мого хазяйстванічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре,або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічогоне поможе”.
У Вільно Шевченко виконуєобов'язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовуєлубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню. Найвірогідніше, що вінкороткий час учився у Яна-Батіста Лампі (1775 — 1837), який з кінця 1829р. довесни 1830р. перебував у Вільно, або в Яна Рустема (? — 1835), професора живописуВіленського університету. Після початку польського повстання 1830р. віленськийвійськовий губернатор змушений був піти у відставку. Поїхав до Петербурга і йогоад'ютант Енгельгардт. Десь наприкінці лютого 1831р. помандрував до столиці у валціз панським майном і Шевченко.
1832р.Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзькогомалярного цеху В. Ширяєву. Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписахВеликого та інших петербурзьких театрів. Очевидно, 1835р. з Шевченком познайомивсяучень Академії мистецтв І. Сошенко. Він робить усе, щоб якось полегшити його долю:знайомить з Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем,який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочуванняхудожників (1835). Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В.Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р. викупляють його зкріпацтва.
21 травня 1838р. Шевченказараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К.Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні медалі (за картини“Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840), “Циганка-ворожка” (1841), “Катерина”(1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шевченка. Успішно працюєвін і в жанрі портрета (портрети М. Луніна, А. Лагоди, О. Коцебу та ін.,автопортрети).
Вірші Шевченко почав писатище кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомітільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити” (належністьостаннього Шевченкові не можна вважати остаточно доведеною). Пробудженнюпоетичного таланту Шевченка сприяло, очевидно, знайомство його з творамиукраїнських поетів (Котляревського і романтиків). Кілька своїх поезій Шевченко у1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але щедо виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка —“Кобзар”.
Це була подія величезногозначення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомостіукраїнського народу. Хоча “Кобзар” містив лише вісім творів (“Думи мої, думи мої”,“Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ'яненка”, “Іван Підкова”,“Тарасова ніч”), вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поетвеликого обдаровання. Враження, яке справили “Кобзар” і твори, надруковані в“Ластівці”, підсилилося, коли 1841р. вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки”(написана у 1839 — 1841 рр.). Поема присвячена Коліївщині — антифеодальномуповстанню 1768р. на Правобережній Україні проти польської шляхти. Вона пройнятапафосом визвольної боротьби, містить алюзії, що допомагали читачеві усвідомити їїсучасний соціально-політичний підтекст. Не випадково в умовах революційноїситуації в Росії “Гайдамаки” опубліковано 1861р. в російському перекладі в журналі“Современник”.
Критичні відгуки на“Кобзар” і “Гайдамаків” були, за окремими винятками, позитивними. Майже всірецензенти визнали поетичний талант Шевченка, хоча деякі з консервативних журналівдокоряли поетові, що він пише українською мовою (“Сын Отечества”, “Библиотека длячтения”). Особливо прихильною була рецензія на “Кобзар” у журналі “Отечественныезаписки”, критичним відділом якого керував В.Бєлінський.
Навчаючись у Академії мистецтві маючи твердий намір здобути професійну освіту художника, Шевченко, проте, дедалібільше усвідомлює своє поетичне покликання. 1841р. він пише російською мовоювіршовану історичну трагедію “Никита Гайдай”, з якої зберігся лише уривок. Згодомвін переробив її у драму “Невеста” (зберігся фрагмент “Песня караульного утюрьмы”). 1842р. пише драматизовану соціально-побутову поему російською мовою“Слепая”. Того ж року створює історичну поему “Гамалія” (вийшла окремою книжкою1844р.). Кінцем лютого 1843р. датована історико-побутова драма “Назар Стодоля”(написана російською мовою, відома лише в українському перекладі). У 1844 — 1845рр. її поставив аматорський гурток при Медико-хірургічній академії вПетербурзі.
1844р. вийшло друге видання“Кобзаря”. Усі ці твори належать до раннього періоду творчості Шевченка, коли вінусвідомлював себе як “мужицький поет” іпоет-патріот.
Новий період творчостіШевченка охоплює роки 1843 — 1847 (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожамина Україну. За назвою збірки автографів “Три літа” (яка включає поезії 1843 — 1845рр.) ці роки життя й творчості поета названо періодом “трьох літ”. До цього жперіоду фактично належать і твори, написані у 1846 — 1847 рр. (доарешту).
Період “трьох літ” — рокиформування художньої системи зрілого Шевченка. Його художню систему характеризуєорганічне поєднання реалістичного і романтичного начал, в якому домінуючоютенденцією стає прагнення об'єктивно відображати дійсність у всій складності їїсуперечностей. У ці й наступні роки поет пише і реалістичні твори (“Сова”,“Наймичка”, “І мертвим, і живим...”), і твори, в яких реалістичне началопо-різному поєднується з романтичним (“Сон”, “Єретик”), і твори суто романтичні(“Великий льох”, “Розрита могила”, історичні поезії періоду заслання). Такеспівіснування романтизму й реалізму в творчості зрілого Шевченка є індивідуальноюособливістю його творчого методу. Художній метод Шевченка — цілісний і водночас“відкритий”, тобто поет свідомо звертався до різних форм художнього узагальнення йрізних виражальних засобів відповідно до тих завдань, якірозв'язував.
Перша подорож Шевченка наУкраїну продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України (рідну Кирилівку, Київ,Полтавщину, Хортицю, Чигирин тощо). Спілкувався з селянами, познайомився зчисленними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками(зокрема, з М. Максимовичем, В. Білозерським, П. Кулішем, В. Забілою, О.Афанасьєвим-Чужбинським, братом засланого декабриста С. Волконського — М.Рєпніним, з колишнім членом “Союзу благоденства” О. Капністом, майбутнімпетрашевцем Р. Штрандманом та ін.). На Україні Шевченко багато малював, виконавескізи до альбому офортів “Живописна Україна”, який задумав як періодичне видання,присвячене історичному минулому й сучасному народному побуту України. Єдинийвипуск цього альбому, що вважається першим твором критичного реалізму вукраїнській графіці, вийшов 1844р. уПетербурзі.
На Україні Шевченко написавдва поетичних твори — російською мовою поему “Тризна” (1844р. опублікована вжурналі “Маяк” під назвою “Бесталанный” і того ж року вийшла окремим виданням) івірш “Розрита могила”. Та, повернувшись до Петербурга наприкінці лютого 1844р.,він під враженням побаченого на Україні пише ряд творів (зокрема, поему “Сон”),які остаточно визначили подальший його шлях якпоета.
Весною 1845р. Шевченко післянадання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника повертається наУкраїну. Знову багато подорожує (Полтавщина, Чернігівщина, Київщина, Волинь,Поділля), виконує доручення Київської археографічної комісії, записує народніпісні, малює архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди. З жовтня погрудень 1845р. поет переживає надзвичайне творче піднесення, пише один за однимтвори “Єретик”, “Сліпий”, “Наймичка”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим...”, “Холоднийяр”, “Як умру, то поховайте” (“Заповіт”) та ін. Усі свої поезії 1843 — 1845 рр.(крім поеми “Тризна”) він переписує в альбом, якому дає назву “Три літа”. 1846р.створює балади “Лілея” і “Русалка”, а 1847р. (до арешту) — поему “Осика”. Тоді жвін задумує нове видання “Кобзаря”, куди мали увійти його твори 1843 — 1847 рр.легального змісту. До цього видання пише у березні 1847р. передмову, в якійвикладає свою естетичну програму, закликає письменників до глибшого пізнаннянароду й різко критикує поверховий етнографізм і псевдонародність. Видання це небуло здійснене через арешт поета.
Весною1846р. у Києві Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, М. Гулаком, М. Савичем,О. Марковичем та іншими членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства(засноване в грудні 1845 — січні 1846 рр.) і вступає в цю організацію. Його твориперіоду “трьох літ” мали безперечний вплив на програмні документи товариства. Уберезні 1847р. товариство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка заарештували5 квітня 1847р., а 17-го привезли до Петербурга й на час слідства ув'язнили вказематі III відділу.
Революційні твори звідібраного при арешті альбому “Три літа” стали головним доказом антидержавноїдіяльності Шевченка (його належність до Кирило-Мефодіївського товариства не буладоведена). “За створення підбурливих і найвищою мірою зухвалих віршів” йогопризначено рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу. На вироку Микола І дописав:“Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати”. Були заборонені йШевченкові книжки.
8 червня 1847р.Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської кріпості, де він мав відбуватисолдатську службу. Почалися місяці принизливої муштри. В Оренбурзі поетпознайомився зі своїми земляками Ф. Лазаревським і С. Левицьким, які стали йогодрузями й допомагали йому на засланні, в Орській кріпості — з польськимиполітичними засланцями І. Завадським, С. Крулікевичем, О. Фішером та ін. В Орськувін порушив царську заборону писати. Свої нові твори він потай записував досаморобних “захалявних” зошитків. Наприкінці 1849 — на початку 1850р. вінпереписав ці “невільницькі” поезії в саморобну книжечку, яка згодом дістала назву“Мала книжка”. В Орській кріпості поет написав 21твір.
У 1848р. на клопотання Шевченковихдрузів його включили як художника до складу Аральської описової експедиції,очолюваної О. Бутаковим. З жовтня 1848р. до травня 1849р. експедиція зимувала наострові Косарал. Під час зимівлі Шевченко багато малював і написав понад 70поезій. З травня експедиція продовжувала дослідження Аральського моря, наприкінцівересня повернулася до Раїма, а звідти до Оренбурга. За проханням БутаковаШевченка залишили в Оренбурзі опрацьовувати матеріали експедиції, де він написав12 поезій. Там потоваришував з польськими засланцями (зокрема, з Бр. Залеським) таштабс-капітаном К. Герном, який попередив Шевченка про наступний обшук і допомігзберегти “Малу книжку”.
23 квітня 1850р.Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Післяслідства в Орській кріпості його перевели до Новопетровського укріплення напівострові Мангишлак, куди він прибув у середині жовтня 1850р. Цей новий арешт мавфатальні наслідки для поетичної творчості Шевченка на засланні: з обережності вінзмушений був припинити писати вірші і відновив поетичну діяльність тількинезадовго до звільнення (друга редакція поеми “Москалева криниця”). Проте, в тіроки він малював, написав кілька повістей російською мовою і розпочав щоденник. УНовопетровському укріпленні Шевченко створив, зокрема, серію викривальних малюнків“Притча про блудного сина”, яка є одним із найвищих здобутків критичного реалізмув мистецтві середини XIX ст. Загалом же, всупереч царській забороні малювати (алез негласного дозволу безпосереднього начальства) на засланні він зробив сотнімалюнків і начерків — переважно пейзажів, а також портретів і жанрових сцен. Сімроків перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета.Тільки співчуття таких гуманних людей, як комендант укріплення А. Маєвський тайого наступник І. Усков, дещо полегшувало становище безправного солдата-засланця.Після смерті Миколи І (лютий 1855р.) друзі поета (Ф. Толстой та ін.) почаликлопотатися про його звільнення. Та тільки 1 травня 1857р. було дано офіційнийдозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду ізабороною жити в столицях. 2 серпня 1857р. Шевченко виїхав із Новопетровськогоукріплення, маючи намір поселитися вПетербурзі.
У роки заслання Шевченко, як іраніше, працює в різних поетичних жанрах. Він пише соціально-побутові поеми(“Княжна”, “Марина”, “Москалева криниця”, “Якби тобі довелося...”, “Петрусь” таін.), історичні поеми й вірші (“Чернець”, “Іржавець”, “Заступила чорна хмара”, “Унеділеньку у святую” та ін.), вірші й поеми сатиричного змісту (“П. С.”, “Царі”),хоч у ці роки свідомо стримує свій темперамент політичного сатирика. Та головнийнабуток його творчості 1847 — 1850 рр. — лірика. Лірика й особистого плану, ірольова, в якій чільне місце займають вірші в народнопісенному дусі. Заідейно-художніми якостями і значенням в літературному процесі лірика Шевченкацього періоду — етап не тільки в його творчому розвитку, а й в українській поезіївзагалі. Реалістичним психологізмом, відтворенням “діалектики душі”, природністюпоетичного вислову вона випереджала літературну добу й створювала грунт длядальшого піднесення української поезії наприкінці XIX ст. (І. Франко, ЛесяУкраїнка).
Значення “невільницької” поезіїШевченка в історії української літератури обумовлене також тим, що в роки 1847 —1850, коли після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства художнє слово наСхідній Україні майже замовкло, він був чи не одноосібною активнодіючою силоюукраїнського літературного процесу. Слід проте врахувати, що Шевченкова поезіяперіоду заслання могла реально впливати на розвиток літератури вже після смертіавтора, коли більшу частину тих творів було опубліковано в “Кобзарі”1867р.
Коли Шевченко виїхав зНовопетровського укріплення, прямуючи через Астрахань, Нижній Новгород і Москву доПетербурга, він (як і комендант Новопетровського укріплення Усков, який дав дозвілна виїзд) ще не знав, що в'їзд до столиць йому заборонено. Про це поет дізнався вНижньому Новгороді, де йому довелося затриматися на кілька місяців, покивіце-президент Академії мистецтв Ф. Толстой не виклопотав дозвіл на йогопроживання в Петербурзі. У Нижньому Новгороді Шевченко написав поеми “Неофіти”,“Юродивий” (незакінчена), ліричний триптих “Доля”, “Муза”, “Слава” тадоопрацьовував свої “невільницькі” поезії, які переписував у “Більшукнижку”.
У кінці березня 1858р. Шевченкоприїхав до Петербурга. Літературно-мистецька громадськість столиці гаряче зустрілапоета. В останні роки життя він бере діяльну участь у громадському житті, виступаєна літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагаєнедільним школам на Україні (складає й видає для них “Букварь южнорусский”),зустрічається з М. Чернишевським, В. і М. Курочкіними, М. Михайловим, І.Тургенєвим, Я. Полонським, М. Щербиною, А. Майковим, М. Лєсковим та ін., з діячамипольського визвольного руху — 3. Сераковським, Е. Желіговським, Я. Станевичем, Й.Огризком та ін. У ці ж роки спілкується з українськими літераторами Петербурга —Марком Вовчком, М. Костомаровим, П. Кулішем, Д. Каменецьким, В. Білозерським, Д.Мордовцевим та ін., бере участь у виданні альманаху “Хата” та підготовці довидання журналу “Основа”. Проте для Шевченка були неприйнятнимибуржуазно-ліберальні погляди Куліша і Костомарова (особливо на селянське питання).Справжня ідейна й особиста дружба встановилася між Шевченком і Марком Вовчком,якій він присвятив вірш “МаркуВовчку”.
Влітку 1859р. Шевченко відвідавУкраїну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися наУкраїні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с. Прохорівка йогозаарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.
У ці роки Шевченко багато працював якхудожник, майже цілком присвятивши себе мистецтву офорта, багато в чому збагатившийого художньо-технічні засоби (1860р. Рада Академії мистецтв надала йому званняакадеміка гравірування). До активної поетичної творчості Шевченко повернувся невідразу: 1858р. у Петербурзі написав лише два вірші, 1859р. — 11 і велику поему“Марія”, а 1860р. — 32. Ще 1858р. почав клопотатися про дозвіл на друкуваннятворів (після повернення з заслання окремі його поезії з'являються в російськихжурналах, переважно без підпису автора). Сподівався видати зібрання творів у двохтомах, де другий том включив би твори, написані після арешту 1847р., однак домігсядозволу цензури лише на перевидання давніх своїх поезій. У січні 1860р. під назвою“Кобзар” вийшла збірка, яка складалася з 17 написаних до заслання поезій (з нихтільки цикл “Давидові псалми” повністю опубліковано вперше). Того ж року вийшов“Кобзарь” Тараса Шевченка в переводе русских поэтов”. А 1859р. у Лейпцігу видано(без участі поета) збірку “Новые стихотворения Пушкина и Шевченки”, де впершенадруковано шість нелегальних поезій Шевченка, зокрема “Кавказ” і “Заповіт”.Видання “Кобзаря” 1860р. було сприйнято передовою громадськістю як визначналітературно-суспільна подія загальноросійського значення (рецензії М. Добролюбова,М. Михайлова, Д. Мордовцева таін.).
Заслання підірвало здоров'яШевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго досмерті написав останній вірш — “Чи не покинуть нам, небого”. У похороні поета бравучасть чи не весь літературно-мистецький Петербург (зокрема, М. Некрасов, М.Михайлов, Ф. Достоєвський, М. Салтиков-Щедрін, М. Лесков, М. Костомаров, В.Білозерський, П. Куліш, Г. Честахівський). Похований був на Смоленськомукладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах наУкраїну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біляКанева.
Смерть Шевченка в розквіті творчихсил була величезною втратою не тільки для української літератури, а для всьоговітчизняного письменства і визвольного руху. Та його поезія жила, діяла,поширювалася в списках і російських та закордонних виданнях (празьке видання“Кобзаря” 1876р. включало більшість позацензурних творів поета). З 60-х рр. XIXст. з'являються перші закордонні праці про його життя і творчість та перекладитворів різними мовами світу. Шевченкова поезія і після смерті поета залишаєтьсямогутнім чинником українського літературного процесу. Важко переоцінити також рольШевченкової спадщини в розвитку не тільки естетичної, а й соціальної інаціональної свідомості українського народу. Творчість Шевченка стала новим етапому розвитку естетичного мислення українського народу. Вона визначила на десятиліттявперед дальший поступ української літератури (не тільки поезії, а й прози ідраматургії), прискорила український літературний процес. Шевченко, ім'я якогостоїть в одному ряду з іменами Пушкіна, Лєрмонтова, Байрона, Міцкевича, піднісукраїнську літературу до рівня найрозвиненіших літературсвіту.
Великий вплив мала творчістьШевченка на літератури слов'янських народів (болгарського, чеського, польського таін.), що був виразно помітним уже в другій половині XIX ст. Шевченкова поезіястала етапом і в розвитку української літературної мови. Шевченко завершив процесїї формування, розпочатий ще його попередниками (Котляревський,Квітка-Основ'яненко, поети-романтики та ін.), здійснивши її синтез з живоюнародною мовою і збагативши виражальні можливості українського художньогослова.
По биографии Шевченко Тарас, еще заметки:
Біографія Шевченко Тарас
Життя та творчість Шевченко Тарас
| Отзывы | Оставить отзыв |
хорошый поет
Ответить