Євген Павлович ГРЕБІНКА
(1812 —1848)
Євген Павлович Гребінканародився 2 лютого 1812р. у сім'ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизуПирятина на Полтавщині.
Початкову освітуГребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназіївищих наук (1825 — 1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний впливна формування Гребінки як майбутнього письменника мала його активна участь улітературному житті гімназичної молоді. У літературному гуртку жвавообговорювалися літературні новини, твори Радищева, Пушкіна, Рилєєва, перші спробипера гімназистів, що вміщувалися в рукописних альманахах. Один з них виходив заучастю Гребінки, в кожному щотижневому номері якого, за свідченням сучасників,з'являлися його твори, “переважно сатиричні”. Згодом він став основнимспівробітником рукописного журналу“Аматузія”.
Після закінчення гімназії такороткочасної служби в резервах 8-го Малоросійського козачого полку Гребінкаповертається до рідного хутора Убіжище на Полтавщині і періодично займаєтьсялітературною працею (у цей час з'являються друком його окремі байки, уривки зперекладу “Полтави” Пушкіна).
У 1834р.Гребінка переїжджає до Петербурга, де зав'язує широкі знайомства з літераторами йдіячами російської культури, зокрема Пушкіним, Криловим, Тургенєвим, Брюлловим,відвідує літературні салони і влаштовує літературні вечори в себе вдома. Разом зтим він домагається прихильності М. Греча, графа Хвостова та іншихвисокопоставлених осіб, завдяки яким займає непогані посади на цивільній службі,друкується в столичних журналах.
УПетербурзі Гребінка розгортає жваву літературну діяльність, систематично виступаєіз своїми творами на сторінках “Современника”, “Отечественных записок”,“Литературной газеты”, “Утренней зари” таін.
Велику роль відіграв Гребінка в житті,творчому становленні Т. Шевченка, з яким познайомився у другій половині 1836р. Вінбрав безпосередню участь у викупі його з кріпацької неволі. На літературнихвечорах у Гребінки Шевченко дізнається про новини тогочасного російського йукраїнського літературного життя, зближується з багатьма прогресивними діячамиросійської культури, зокрема майбутніми петрашевцями М. Момбеллі та О. Пальмом.Особлива заслуга Гребінки в тому, що в 1840р. з його допомогою побачив світ“Кобзар” Шевченка.
З кінця 30-х рр.Гребінка виступає як невтомний організатор українських літературних сил. Так, зайого участю в 1841р. виходить альманах “Ластівка”, на сторінках якого булиопубліковані твори Шевченка, Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Боровиковського,Забіли та інших авторів, добірка українських народних пісень і приказок. Тут жебуло вміщено два напівбелетристичних нариси Гребінки — передмова “Так собі доземляків” і післямова “Дозобачення”.
Найпомітнішим твором молодогоГребінки, над яким він почав працювати ще в Ніжині, є переклад українською мовою“Полтави” Пушкіна (Петербург, 1836). Свій переклад Гребінка назвав “вільним”; цевиявилося, зокрема, у багатьох відхиленнях від оригіналу, введенні нових сцен,деяких подробиць, у трактуванні окремих образівтощо.
Гребінці належить також кількаукраїнських ліричних поезій, що виникли на грунті народної творчості (“Човен”(1833), “Українська мелодія”, “Заквітчалася дівчина...”, “Маруся” таін.).
Найвизначніше місце в художньомудоробку Гребінки українською мовою посідають байки. Славу йому як байкаревіпринесли “Малороссийские приказки”, що з'явились окремими виданнями у Петербурзі в1834 і 1836 рр.
Байки Гребінки органічнопов'язані з народними приказками і прислів'ями, не випадково він називає своїтвори “приказками”, побудованими за принципом розгортання й конкретизаціїфольклорних прислів'їв (в основі байки “Верша та Болото” — мотив народногоприслів'я “Насміялася верша з болота, аж і сама в болоті”; повчання байки “ШколярДенис” взято з прислів'я “Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать”тощо).
В окремих з байок поет творчовикористав традиційні мотиви, опрацьовані ще античними авторами та їх багатьмапослідовниками. Приміром, в основу “Могилиних родин” покладено чотирирядковупритчу “Гора-породілля” Федра.
Мотивитворів І. Крилова своєрідно, на іншому життєвому матеріалі, іншими художнімизасобами оброблені в таких байках Гребінки, як “Рибалка” (“Селяни і Ріка”),“Ведмежий суд” (“Селянин і Вівця”), “Грішник” (“Троєженець”) таін.
Крім традиційних персонажів, щоуособлюють людські якості, у байці, як правило, є ще одна дійова особа — оповідач— тлумач смислу байки, її морального висновку (“Ведмежий суд”, “Рибалка”, “Будякда Коноплиночка” та ін.). Багато байок Гребінки побудовано у формі монологів(“Пшениця”, “Маківка”, “Школяр Денис”). Окремі байки українського поета — цесуцільні діалоги, що нагадують невеличкі п'єси (приміром, “Ячмінь”), проте й у нихприсутність автора-оповідача, точніше, його ставлення до зображуваного виявляєтьсядосить виразно.
Поетичний доробок Гребінкиросійською мовою значно ширший за обсягом і тематикою, ніж українською. Йогоросійські вірші переважно романтичні (“Печаль”, “Скала”); широкою популярністюкористувалися свого часу романс Гребінки “Черные очи” (“Очи черные, очистрастные..”), вірш “Почтальон”, “Песня” (“Молода еще девица я была...”) та ін.
Переспівами українських народних пісеньбули поезії “Казак на чужбине (Украинская мелодия)”, “Кукушка (Украинскаямелодия)”, “Украинская мелодия” (“Не калина ль в темном лесе...”) таін.
Історичному минулому Україниприсвячені вірші “Курган”, “Нежин-озеро”, “Украинский бард” і поема “Богдан”(1843), написані на основі народнихпереказів.
Популярність Гребінці якпрозаїку принесла збірка “Рассказы пирятинца” (1837) та інші ранні твори, написаніпереважно в романтичному дусі за фольклорними мотивами — українськими народнимилегендами, казками, переказами.
Зукраїнською тематикою пов'язані також повість “Нежинский полковник Золотаренко”(1842) (в основу повісті покладені історичні події, що відбувалися одразу післявозз'єднання України з Росією) та роман “Чайковский” (1843), що є одним із значнихдосягнень Гребінки-прозаїка.
Якщо твориГребінки 30-х — початку 40-х рр. мали загалом романтичний характер, то ряд іншихповістей й оповідань. цього і пізнішого часу відзначається реалістичноюспрямованістю.
1840р. — повість “Кулик”,написана в дусі естетики натуральноїшколи.
1841р. — “Записки студента”,написані у формі щоденника і присвячені темі “маленької людини” (ця ж темапорушується у романі “Доктор”).
1847р. —надрукована одна з останніх повістей Гребінки — “Приключения синейассигнации”.
В цей період з’явилися такожповісти “Лука Прохорович”, “Верное лекарство”, “Сила Кондратьев” (надрукована в“Современнике”), кілька фізіологічних нарисів: “Петербургская сторона”,“Провинциал в столице”, “Хвастун” таін.
По биографии Гребінка Євген, еще заметки:
Біографія Гребінка Євген
| Отзывы | Оставить отзыв |
