(1864 —1902)
Павло Арсенович Грабовськийнародився 11 вересня 1864р. у с. Пушкарне на Харківщині в бідній сім'ї паламаря.Вчився в Охтирській бурсі (1874 — 1879) та Харківській духовній семінарії, десамотужки грунтовно знайомився з художньою класикою, таємно виявляв великезацікавлення політичною літературою, тягнувся до обговорення актуальних суспільнихпроблем.
За зв'язки з харківським гурткомнародницької організації “Чорний переділ”, поширення забороненої літературиГрабовський у 1882р. був заарештований і виключений з семінарії. Перебуваючи підгласним наглядом поліції, він до квітня 1885р. проживав у с. Пушкарне,безрезультатно намагаючись знайти роботу, а після зняття нагляду переїхав доХаркова, де працював коректором газети. Тут він поновлює революційну діяльність.Усі ці роки, починаючи з семінарії, Грабовський активно займається самоосвітою,пробує сили в літературній творчості.
Улистопаді 1885р. Грабовського беруть на військову службу. Місце дислокаціїпіхотного полку (м. Валки поблизу Харкова) давало йому змогу не втрачати зв'язківз підпільною народницькою організацією. Проте невдовзі як покара за виступ протиармійського .начальства його чекало переведення до Туркестанського військовогоокругу. Саме тоді жандармерії вдалося розкрити його участь в розповсюдженні відозвнародників; в Оренбурзі Грабовського заарештовують, повертають до Харкова йув'язнюють. На початку 1888р. він був засуджений на п'ятирічне заслання доСибіру.
Під час перебування у в'язниціГрабовський написав ряд поезій, окремі з яких у зміненому й переробленому виглядіувійшли пізніше до першої збірки. Тут була також створена поема“Текінка”.
В цей час молодий поет пишевірші російською мовою “Друзьям” (поширювався у списках серед політичнихзасланців), “Из путевых заметок”, поему “По Сибири. Из живых впечатлений” (1888,не закінчена).
У дорозі до місця засланняГрабовський знайомиться і здружується з членом народовольської організації Н. К.Сигидою. Бути разом їм довелось недовго: Сигиду відправили до жіночої в'язниці наКару (де вона загинула восени 1889р.), Грабовського — на поселення в Балаганськийокруг Іркутської губернії. Поет назавжди зберіг у пам'яті образ цієї прекрасноїжінки, мужньої революціонерки, вірного товариша, присвятивши їй рядвіршів.
На місці відбування покари узв'язку з репресіями самодержавства проти політичних засланців Грабовський та йоготовариші пишуть відомий протест “Русскому правительству”. Ця акція стала причиноюще одного — третього — арешту. З серпня 1889 по березень 1892р. поет перебуває вІркутській губернській в'язниці і після двох судових процесів термін засланняГрабовського збільшився (з подальшим поліційнимнаглядом).
Час перебування в іркутськійв'язниці був переломним для літературної творчості Грабовського. Діставши відзнайомих деякі відомості про літературне життя в Галичині, він зав'язує листуванняз І. Франком, надсилає вірші у галицькі часописи (перші його твори з'явилисьдруком у “Зорі” за 1890р.). Водночас поет розпочинає велику перекладацьку роботу(переклад першої глави “Євгенія Онєгіна” О. Пушкіна, фрагментів “Фауста” Гете,віршів народовольця П. Якубовича та ін.). На цей період припадає написання поеми“Бурятка” (1891).
Разом із товаришамиГрабовський був засуджений на поселення у найглухіших місцях Східного Сибіру. Зкінця 1893 до кінця 1896р. поетові довелося проживати у Вілюйську та населенихпунктах Вілюйського округу. На засланні Грабовський, використовуючи спогадитутешніх очевидців, написав нарис-життєпис про Чернишевського (“Житє і слово”,1895). З Вілюйська Грабовський надсилав у Галичину оригінальні й перекладнівіршові твори, статті й нариси. Це дало можливість підготувати і видати у Львовізбірки П. Грабовського “Пролісок” (1894), “Твори Івана Сурика” (1894, переклади),“З чужого поля” (1895, переклади світової поезії), “З півночі” (1896, оригінальніпоезії та переклади).
Оригінальні поетичнітвори Грабовського є його найвагомішим внеском в українську літературу. Проте нимине обмежувалась діяльна участь поета в літературному процесі 90-х рр. У галицькихвиданнях друкувалися його нариси, статті, замітки, поетичніпереклади.
Статті Грабовського торкаютьсярізноманітних проблем тогочасного громадського і культурного життя на Україні, вСибіру та Галичині (“Лист до молоді української”, “Коротенькі вістки з Сибірі”,“Дещо в справі жіночих типів”, “Дещо до свідомості громадської”, “Дещо про освітуна Україні”, “Економічна безвикрутність благословенної Полтавщини” та ін.).Трагічне життя подруги поета, спільниці у боротьбі відображено ним у статті “НадіяКостева Сигида. Сумна споминка”.
Чималовиступів Грабовського присвячено актуальним проблемам літератури. Це біографічнінариси про видатних діячів російського літературного й суспільного руху (“МиколаГаврилович Чернишевський”, “Михайло Ларіонович Михайлов”), спогади про українськихписьменників (“Порфир Кореницький”, “Споминки про д-ра В. Александрова”), статті,що містять розгляд творчості Шевченка і Пушкіна та міркування про їх значення (“Т.Шевченко в Нижнім Новгороді”, “Московські переклади творів Шевченкових”, “ТарасГригорьевич Шевченко”, “Памяти Т. Г. Шевченко”, “К пушкинскому вечеру в народнойаудитории”; останні три були надруковані в тобольській газеті “Сибирскийлисток”).
Протягом усього творчого життяГрабовський здійснював величезну роботу як перекладач творів світової поезії. Укнигах “З чужого поля”, “Доля”, “З Півночі” (розділ “Переклади”), “Кобза”, впідготовленій, але не виданій збірці “Хвиля” (1899) вміщено переклади поетичнихтворів із 25 літератур світу. Українською мовою завдяки праці Грабовськогозазвучали російські билини, твори Державіна, Жуковського, Пушкіна, Рилєєва,Полежаева, Лермонтова, Тютчева, Огарьова, О. К. Толстого, Курочкіна, Некрасова,Добролюбова, Михайлова, Минаева, Плещеева, Майкова таін.
Грабовському належать переклади двохпоем Байрона (“Шільйонський в'язень”, “Замок Альва”), двох поем Бернса (“ХомаБаглай” (в оригіналі “Том О'Шантер”) та “Старчача гульня”), віршів Шеллі, Сауті,Вордсворта, Теннісона, Лонгфелло, Е. Браунінг, Гете, Уланда, Гейне, Ленау,Фрейліграта, Гервега, Леопарді, Беранже, Гюго, Дюпона, Барб'є, Метерлінка та ін.Значне місце у перекладах Грабовського займають поети слов'янських (чеської,словацької, болгарської, польської, сербської, хорватської, словенської,лужицької), скандінавських (шведської, норвезької, фінської) та угорськоїлітератур. Поет-перекладач мріяв про видання українською мовою творів угорськогопоета Петефі та італійської поетеси Ади Негрі. Одним з перших на Україні звернувсяГрабовський до грузинської (Чавчавадзе, Бараташвілі, Церетелі), вірменської(Ісаакян, Туманян), естонської (Лідія Койдула, Крейцвальд)поезії.
Цікавим явищем є створеннязбірника “Песни Украины” (за життя поета не був надрукований) — спробапопуляризації російською мовою кращих поетичних творів українських поетів XIXст.
Переклади Грабовського (сам авторчасто називав їх “переспівами”) мають різний рівень відповідності оригіналам.Неусталеність перекладацьких принципів та відсутність першоджерел, спричиненізлигоднями заслання, позначилися на створеній Грабовським “антології світовоїпоезії”, але не применшують її значення, особливо для свого часу. Своєрідністюперекладацької діяльності Грабовського є й те, що поет здебільшого щедронаснажував перекладний твір пафосом й ідеями власноїтворчості.
В кінці 1896р. Грабовськийдістав змогу виїхати в Якутськ — губернське місто, де значно активніше протікаложиття політичних засланців. Тут остаточно були сформовані збірка перекладів “Доля”(вийшла у Львові в 1897р.), а також збірка оригінальних і перекладних поезій“Кобза”, надіслана Б. Грінченку на Україну і видана в Чернігові 1898р. Грінченкубуло надіслано й рукопис перекладів творів українських поетів російською мовою,але вони не побачили світ. Значну роль в українському літературному процесівідіграла написана на засланні стаття Грабовського “Дещо про творчість поетичну”(“Зоря”, 1897). В ній Грабовський аргументовано спростовує теорію “мистецтва длямистецтва”, обстоює тенденційність мистецтва, його реалізм, ратує за прогресивнийсвітогляд як одну з запорук створення справжньої літератури. Розробка проблематикицієї статті своєрідно продовжена Грабовським у листах до Б. Грінченка 1897 — 1902рр.
У 1899р. Грабовський здійснює переїздз Якутська в Тобольськ, по дорозі роблячи нетривалу зупинку в Іркутську. ВТобольськ поет прибув у вересні 1899р. Цьому місту судилося бути останнім у йогожитті. Грабовський мешкав ще в кількох сусідніх населених пунктах, проте йому такі не пощастило повернутися на Україну, як він про цемріяв.
Майже весь вільний час поетапоглинала малооплачувана і виснажлива робота (коректором у редакції, уветеринарному управлінні, приватні уроки тощо). Роки заслання вкрай підірвали йогоздоров'я, в Тобольську він дуже хворів. Проте й у таких умовах Грабовський незалишає літературної роботи, готується видавати зібрання творів, пише нові вірші.На цей період припадає інтенсивне, цінне з істо-рико-літературного поглядулистування Грабовського з Б.Грінченком.
Помер Грабовський 12 грудня1902р. у Тобольську, похований згідно заповіту на кладовищі поруч здекабристами.
| Отзывы | Оставить отзыв |
