ОЛЕКСАНДРДОВЖЕНКО
(1894—1956)
ОлександрДовженко народився 10 вересня 1894 р. в с. В'юнище (тепер м. Сосниці Чернігівськоїобласті) в селянській родині. Навчався в Сосницькому чотирикласному училищі, буввідмінником, потім у Глухівському учительськомуінституті.
Протягом 1914—-1917 pp.Олександр викладав фізику, природознавство, географію, історію та гімнастику в2-му Житомирському змішаному вищому початковому училищі, дуже багато читав, бравучасть у виставах, малював, організував український етнографічний хор в одному зближчих до Глухова сіл. У 1917р. О. Довженко перейшов на вчительську роботу доКиєва і вступив на економічний факультет Комерційного інституту, був головоюгромади інституту. У 1920 р. він брав активну участь у суспільно-політичному життікраїни: як більшовик боровся проти білополяків у житомирському та київськомупідпіллі.
О. Довженко в 1921 р. працювавзавідуючим загальним відділом при українському посольстві у Варшаві. Наступногороку — в Німеччині на посаді секретаря консульського відділу торговогопредставництва УНР Тут він вступив до приватної художньої майстерні й одночасновідвідував лекції в берлінській Академічній вищій школі образотворчогомистецтва.
У 1923 р. повернувся до Харковай незабаром став відомим як художник-ілюстратор «Вістей», автор політичнихкарикатур, який підписувався псевдонімом «Сашко». О. Довженко належав долітературних організацій «Гарт» та «ВАПЛІТЕ». Протягом 1926—1933 pp. він працювавна Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. У 1930р. О. Довженкозняв картину «Земля», яка вивела українське мистецтво на широкі міжнародні обширий принесла митцю світову славу. Цього ж року разом зі своєю дружиною і надалірежисером усіх його фільмів Ю. Солнцєвою митець виїжджає в тривале закордонневідрядження. Він відвідав Берлін, Гамбург, Прагу, Париж, Лондон, демонструючи«Землю», «Звенигору», «Арсенал», виступав перед журналістами, кіномитцями йкінокритиками, виголосив кілька доповідей про новукінематографію.
У 30-х роках ОлександрДовженко постав як самобутній кінорежисер, фундатор поетичного кіно, визнанийсвітом митець. Чарлі Чаплін зазначав: «Слов'янство поки що дало світові вкінематографії одного великого митця, мислителя і поета — ОлександраДовженка».
У 1932р. Довженко зняв першийзвуковий фільм «Іван» і був запрошений до кіностудії «Мосфільм». КонфліктиДовженка на Київській студії, особливо після постановки фільму «Іван»,загострювалися. Тому митець прийняв рішення виїхати до Москви і з 1933р. працювавна «Мосфільмі».
У 1935 р. Довженканагороджують орденом Леніна, а восени того ж року на екранах з'явився«оптимістичний» «Аероград». У 1939р. вийшов на екрани «Щорс» (поставлений наКиївській кіностудії). Фільм швидко став популярним, глядачеві подобались подані згумором колоритні народні, національні характери, особливо Боженка, Трояна,Чижа...
Протягом 1941—г 1945 pp. О.Довженко створив низку новел: «Ніч перед боєм», «Мати», «Стій, смерть, зупинись»,«Хата», «Тризна» та інші. Епосом війни називають кіноповість «Україна в огні»(1943). Цей твір був Сталіним заборонений, а Довженку не було дозволеноповертатись в Україну.
За «ідеологічноправильний» фільм «Мічурін» митець у 1949 р. одержав Державну премію, яка означалаофіційну його реабілітацію після «України вогні».
Протягом 1949—1956 pp. Довженковикладав у ВДІКу (Всесоюзному Державному інституті кінематографії), ставшипрофесором цього навчального закладу.
У1956 р. у березневому номері журналу «Дніпро» була опублікована «ЗачарованаДесна», з цього приводу Довженко дуже радів. У цей час була завершена й «Поема проморе». У листопаді розпочались зйомки однойменного кінофільму. А 25 листопадаОлександр Довженко раптово помер.
У 1957р.з'явилася друком збірка повістей митця «Зачарована Десна», від якої фактичнопочався «відлік» письменницької слави.
Навсесвітній виставці в Брюсселі в 1958р. 117 відомих кінознавців і кінокритиків із20 країн, добираючи 12 найкращих фільмів усіх часів і народів, назвали і «Землю»О. Довженка...
За своє творче життя О.Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературнихсценаріїв і кіноповістей, дві п'єси, автобіографічну повість, понад 20оповідань
і ноаел, ряд публіцистичнихстатей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва. Його кінопоеми«Звенигора» 11928) та «Арсенал» (1929), кіноповість «Земля» (1930) були визнанісвітовою кінокритикою шедеврами світового кінематографа, а Довженко — першимпоетом кіно. Низку кіноповістей О. Довженка було екранізовано після його смерті:«Повість полум'яних літ» (1944, 1961), «Поема про море» (1956, 1958), «ЗачарованаДесна» (1956, 1957).
Вражаючимидокументами доби є «Щоденники» О. Довженка, а шедевром його творчості —«Зачарована Десна». У преамбулі до кіноповісті письменник пояснив причину їїнаписання «довгою розлукою з землею батьків» і бажанням «усвідомити свою природуна ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел». У кіноповісті«Зачарована Десна» вабили до себе народні, виразно.національні характери, про якіпотім говорили не інакше, як про «довженківські», і щирий, всепроникаючий ліризм,тоді такою мірою ще не властивий, мабуть, жодному радянському творові, надто, якщоговорити про діапазон його тембрів — від найтрепетнішого, найпоетичнішогопіаніссімо до громоподібного, набатного, спрямованого на глобальні болі й проблеми(«Горів і я тоді у тім вогні, загибав усіма смертями людськими, звірячими,рослинними: палав, як дерево чи церква, гойдавсь на шибеницях, розлітався прахом ідимом од вибухів катастрофічних, 3 м'язів моїх і потрощених кісток варили мило вЗахідній Європі в середині двадцятого століття. Шкіра моя йшла на палітурки іабажури для ламп, валялась на дорогах війни, виутюжена важкими танками останньоївійни людства»),— і філософське, синівське осмислення й виявлення рис свого роду йнароду, його духовних джерел.
«ЗачарованаДесна» — автобіографічний твір, спогади письменника про дитинство, перші крокипізнання життя, про «перші радощі, і вболівання, і чари перших захопленьдитячих...», про діда і прадіда Тараса, прабабу, матір і батька, коваля дідаЗахарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря. Спогади ці час од часупереростають у авторські роздуми — про «тяжкі кайдани неписьменності і несвободи»,інші лиха й страждання трудових людей України і разом з тим — багатство їхніх душ,моральне здоров'я, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вродженуготовність до «найвищого і тонкого», про війнуч спалене фашистами село, проставлення до минулого: відомий авторський монолог, який починається словами: «Ясин свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом докриниці, з якої' пив колись воду...» і в якому висловлено знамениту формулу:«Сучасне завжди на дорозі з минулого вмайбутнє».
Письменник прекрасно знавдуховний світ селянина, народний побут, звичаї, його психологію. Можна сказати, що«Зачарована Десна» — своєрідна енциклопедія сільського життя України кінця XIX іпочатку XX століть.
Над повістю О.Довженко продовжував працювати до 1955 року. Якого великого значення надавав вінцьому творові, підтверджує такий факт: в архіві письменника зберігається чотириваріанти рукопису українською мовою. Власноруч він здійснив і переклад творуросійською мовою. За повістю «Зачарована Десна» 1964 року режисер Ю. Солнцевапоставила однойменний фільм. Досить плідним періодом у творчості письменника булаВелика Вітчизняна війна. Тільки протягом 1942—1943 років ним було створено 18статей, 10 оповідань, п'єса і кіноповість. Під безпосереднім враженням баченого йпережитого на фронті О. Довженко приступає до роботи над кіноповістю «Україна вогні». Почав писати з кінця, потім повернувся до мирних днів. Принципретроспективного зіставлення подій визначив і сюжет, і композицію твору: трагедіявійни надовго розлучає членів родини колгоспника Запорожця, які уособлюють весьукраїнський народ, зганьблений, розтоптаний окупантами. Довженко поспішав, бореально вже бачив майбутній фільм. Він хотів розказати «правду про народ і йогобіду», про палаючу в огненному кільці між двох імперій Україну. У творі не булопіднесеного пафосу, оспівування тріумфального рyxy Червоної Армії, жодного словавін не сказав і про Сталіна. Його повість стала криком болю, першим гострим,вразливим сприйманням фашистської навали. Довженко не оминав гострих проблем,устами героїв запитував самого вождя, як же сталося, що не «б'ємо ворога на йоготериторії» і цілий народ український — віддано на заклання. Ясна річ, кіноповість«не сподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постановки... «...меніважко од свідомості,— записував у щоденнику О. Довженко,— що «Україна в огні» — цеправда. Але Сталін думав по-іншому. У січні 1944р. скликали навіть спеціальнезасідання політбюро ЦК ВКП (б), на якому було затавровано Довженка «яккуркульського підспівувача, ворожого політиці партії - та інтересам українського йусього радянського народу». Письменника вивели зі складу комітетів і редколегій,звільнили з посади художнього керівника Київської кіностудії і назавжди вислали зУкраїни. Тільки 1966 року кіноповість уперше надрукували, щоправда, з багатьмацензурними купюрами.
Багато хто здослідників Довженка звертає увагу на те, що його оповідання, кіноповісті маютьвнутрішню єдність, значно більшу, ніж звичайна спільність у творах, написаних тимсамим письменником,— це й справді ніби одна книга про час інарод.
її прологом по праву може вважатися«Зачарована Десна», а вивершенням — «Поема про море», перейнята прагненнямширокого поетичного синтезу розповідь про сучасність і історію, народ іособистість, працю й красу, схвильовані роздуми про «народну душу» та «вихованняпочуттів».
Активна мистецька настроєністьна сучасність і її проблеми, органічний історизм образного мислення, принципитворення глибоко народних, національно своєрідних характерів, поєднання високогоромантичного злету думки з проникливим аналізом реальної дійсності, переосмисленняпоетики народної творчості, вільне застосування гіперболізму, гротеску, символіки— ці й багато інших рис Довженкової творчості істотно збагачували пошукиукраїнської прози. Його називали поетом і водночас політиком кіно. Митцяпорівнювали з Гомером, Шекспіром, Рабле, Гофманом, Бальзаком, Бетховеном, Брехтом.А сам Довженко казав, що свої картини «писав з гарячою любов'ю, щиро. Вонискладали найголовніший смисл мого життя». Система, використовуючи цю «гарячулюбов», не тільки підносила митця, а й ламала його. Як один зі знаків тої боротьбиДовженка за свою духовну свободу залишився запис в його щоденнику: «Товаришу мійСталін, коли б Ви були навіть богом, я й тоді не повірив би Вам, що я націоналіст,якого треба плямувати й тримати в чорному тілі. Коли немає ненависті принципової,і зневаги нема, і недоброзичливості ні до одного народу в світі, ні до його долі,ні до його щастя, ні гідності чи добробуту,— невже любов до свого народу єнаціоналізм? Чи націоналізм в непотуранні глупоті людей чиновних, холодних діляг,чи в невмінні художника стримати сльози, коли народуболяче?..».
ОСНОВНІТВОРИ:
Кіноповісті «Земля», «Україна вогні», автобіографічна повість «Зачарована Десна», новели «Ніч перед боєм», «Волядо життя»; «Щоденник».
ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:
1. О. Довженко. Господи, пошлимені сили: Щоденник, кіноповість, оповідання, фольклорні записи, листи, документи.— 1994.
2. Кошелівець І. Про затемненімісця з біографії О. Довженка // Дніпро. — 1994. — № 9—10.
3. Лавріненко Ю. Олександр Довженко //Українське слово. Т. 2. — К., 1994.
4.Семенчук I.P. Життєпис Олександра Довженка. — К.,1991.
5. Дончик В. ОлександрДовженко // Історія української літератури XX ст.: У 2 кн. Кн, 1/ За ред. В.Г.Дончика. — К-, 1994.
6. Корогодський Р.Довженко в полоні. Розвідки та есе про майстра. — К., 2000.
По биографии Довженко Олександр, еще заметки:
Біографія Довженко Олександр
Біографія Довженко Олександр
| Отзывы | Оставить отзыв |
